Нещодавно наша група, яка є учасником молодіжного обміну повернулася з Польщі. Ми відпочивали та оздоровлювались у місті-побратимі Хмільника Буско-Здруї.
Одразу після перетину кордону нас вразили польські дороги. Рівні та чисті, по яких приємно їздити. А які ошатні та затишні польські домівки, біля них багато зелені та квітів. Кожний будинок як маленький витвір мистецтва. У магазинах,на вулицях закордонного міста ми бачили завжди усміхнених та привітних людей. Це все свідчить про добробут польського народу.
Ми відпочивали і жили разом із польськими дітьми. Спілкувалися, обмінювались враженнями про життя наших країн, їздили на екскурсії, проводили різні конкурси. Переможці цих конкурсів отримували багато різних подарунків. Наші однолітки охоче цікавились українськими звичаями. Разом із ними ми готували і провели свято Івана Купала. Для них це було дуже цікаво та весело.
А ще ми зустрічались із Бургомістром міста і гміни Буско-Здруй. Це була приємна зустріч, нас пригощали солодощами. А ми приготували вдалу концертну програму. Для нас були організовані цікаві та пізнавальні екскурсії польськими містами. Ми відвідали Варшаву, Краків, Кельце. Це дуже гарні міста зі своєю історією та архітектурою. Дуже захоплюючою була подорож в соляні шахти, що знаходяться і місті Величка. Ми спускались на глибину 150м. Це було надзвичайно цікаво.
Я із вдячністю згадую польських вихователів - пані Юстину, пані Едіту, пані Агнєшку та пані Анну. Ми завжди відчували їхню підтримку і турботу.
Я вдячна всім, хто організував нам такий гарний відпочинок. Ці незабутні враження назавжди залишаться в дитячих серцях.
Андрощук Ірина,
учениця 7 класу Хмільницької СЗШ І-ІІІ ст. №2,
учасниця молодіжного обміну
Двадцять восьмого червня ми прибули до Буско-Здрую, де нас гостинно зустріли і розселили по кімнатах. У дорозі всі втомились, тому відразу після вечері вирішили лягти спати.
Прокинувшись вранці, мені було сумно, тож я пішла знайомитись із польськими дівчатами (вони теж не спали). Юлька та Роксана виявились привітними і дуже позитивними. Спершу мені було важко з ними спілкуватись, адже я зовсім не знала польської, та вже після години проведеної разом, ми аніскільки не відчували мовного бар’єру.
Після ранкової гімнастики та сніданку усі зібрались в їдальні для того, щоб познайомитись. Знайомились ми, граючи гру «Ланцюжок». Краще пізнати один одного нам допомогли ще й спільні ігри та прогулянки містом.
Повечерявши, наша кімната гостинно приймала в себе польських друзів: хлопців та дівчат. Оля навчила Марчіна та Патріка грати карти. Вони виявились настільки здібними учнями, а ми усі так захопились дружнім спілкуванням, що й не зчулись, що о 23.00 год. вже мали споглядати «третій сон».
Про це нам нагадала наш вихователь Наталія Петрівна.
Дні летіли надто швидко, настав час першої екскурсійної поїздки до Інвалду. Саме там ми відвідали прекрасний парк мініатюр, дізнавшись, що ідея його започаткування належить трьом креативним студентам. Прогулюючись парком, у мене було відчуття, ніби я мандрую різними країнами. За один день я побувала в Єгипті, Франції, Великій Британії, Італії, Туреччині, США.
Наближалось для нас, українців, одне з найулюбленіших свят – Івана Купала. Тож, й не дивно, що ми вирішили його відзначити та ознайомити польських дітей із дивовижною таїною святкового дійства. Порадившись, дійшли згоди, що уся сценічна частина буде українською мовою. Запросили до участі у святі польську молодь.
Хоча 7 липня було прохолодно, ми тепло одяглись та пішли до місцевого ставка, де й, власне, планувались купальські гуляння. Розповівши про історію і традицію відзначення цього свята, ми проявили акторську майстерність та зіграли його невід’ємних персонажів: Водяника, Лісовика, Відьми, Чортенят, Мавок, Русалок.
Двічі ми ходили до спортивного залу. Там ми грали футбол, баскетбол, лазили по канатах і просто насолоджувались життям.
У неймовірну спеку рятував нас лише басейн. У ньому вирували справжня веселість і гамірність. Ми плавали у великому басейні. Якщо хтось трішки замерз, можна було погрітись у джакузі. Проте чи не найбільшою забавкою для нас усіх була «труба». Ми могли стояти у черзі доволі довго, щоб спустись униз.
Мені надзвичайно сподобалась екскурсія до соляної шахти. Екскурсовод розповіла нам легенди та цікаві історії, пов’язані з її заснуванням. Та найбільше запам’яталась легенда про Святу Кінгу: перед тим, як вийти заміж, вона попросила свого батька подарувати їй шахту, тому що край її майбутнього чоловіка був бідний на сіль. Коли Кінга зайшла у шахту, вона кинула свою обручку, яка покотилась. На тому місці, де обручка зупинилась, було знайдено першу сіль. Подружжя жило довго і щасливо.
Одразу після закінчення екскурсії у Велічці, ми поїхали до Кракова. Це також чудове, величне місто, яке має свою захоплюючу історію. Гуляючи його вулицями, ми бачили чимало костелів, музеїв, палаців. Пройшовши трохи далі, ми навіть побачили українську кав’ярню. Її естетичне оформлення вразило усіх. Ми відвідали гробниці польських королів, інших впливових особистостей. Були біля гробу президентського подружжя Качинських.
Відвідали й печеру, де за легендою жив дракон-символ Кракова. На вулиці було дуже спекотно, тож там ми відчули бажану прохолоду.
По дорозі до міста Кельце ми також відвідали печеру Рай. Подорожуючи по ній, веселий екскурсовод розповів нам, що під час кожної екскурсії, так стається, 2-3 особи можуть заблукати. Це не страшно, запевнив він, тому що їх знайдуть через декілька тижнів, але вже невідомо в якому стані. Такі дотепні розповіді лише прикрашали нашу подорож.
Перед від’їздом додому, 13 липня, ми мали нагоду побачити столицю Польщі – Варшаву. Мені сподобалась легенда про походження назви цього міста: колись дуже давно тут жили двоє закоханих Варс і Сава. Їм подобалось гуляти на березі моря, де жила русалка. Вона постійно кричала: «Варс!» Сава!». Люди почули такі відгуки і назвали місто на честь закоханих.
У столичному місті ми відвідали палац останнього короля Польщі – Яна Казимира ІІ. Це великий палац із двома тронними залами. На жаль, ми не потрапили у бальний зал, бо там відбувалась зйомка, але екскурсовод розповіла нам про його неабияку велич і красу. Мені дуже сподобалось, що у палаці є багато дзеркал, а також те, що початок та кінець екскурсійної подорожі зводився до однієї і тієї ж зали.
Нам було важко розставатись із польськими друзями, адже за ці 18 днів ми стали близькими людьми. Коли ми поміщали наші речі в автобус, польські дівчата почали плакати. Поглянувши на них, ми теж не стримались від сліз. Автобус від’їхав…
Мені дуже сподобався наш відпочинок у дружньому для Хмільника місті – Буско-Здруї. Це гарна, курортна територія. Я хочу подякувати Наталії Петрівні та Адрію Сергійовичу, які нас супроводжували за кордоном, за те, що повсякчас нас підтримували і допомагали. Також дякую пані Галині, вона була не просто перекладачем, але й нашою подругою.
Я запам’ятаю цю поїздку на все життя.
Я сміливо можу стверджувати: «Це було неперевершено!»
Басюк Яна,
учениця 9 класу Хмільницької СЗШ І-ІІІ ст. №1,
учасниця молодіжного обміну
Ми приїхали до Польщі
Спілкуватися з дітьми.
Перетнули ми кордон,
Буско-Здруй зустрів нас знов.
Ми були в печері Рай,
Золото шукали.
Якби не екскурсовод,
З голоду пропали.
Ми у Кракові були,
І всі замки бачили.
Там в одному був дракон.
І збулась легенда знов.
Ми були у міні-парку,
І знайшли ми там запарку.
Та запарка – лабіринт,
Крутить-мутить, як той гвинт.
Ми були у шахті солей
І побачили та тролей.
А ті тролі, наче звірі,
Поїдають сольні стіни.
Отакі у нас частушки,
Солоденькі, мов галушки.
Поїдайте разом з нами.
Й аплодуйте нам руками!
Денис Шишковський, Максим Марченко
учні 8 класу Хмільницької СЗШ І-ІІІ ст. №3 та №1,
учасники молодіжного обміну
[обговорити на форумі]
[підписка на розсилку]
