21 червня 2006 року, вперше в історії Хмільницького регіону, відбулося спільне засідання двох рад – міської і районної. 

На ньому було прийнято, образно кажучи, знакове рішення: узгоджувати дії обох рад та їх виконавчих органів стосовно соціально – господарського розвитку територій охоронних зон курорту, що охоплюють не лише місто, а й сімнадцять населених пунктів району. 

Співпраця повинна відбуватися в режимі так званих консультацій. Робилося це не заради «галочки», а для того, аби спільно дійти головної мети – поступального та ефективного розвитку курорту. Бо хіба це нормально, коли, скажімо, за межами міста навколо лісової зони, де знаходяться санаторій «Поділля», «Хмільник», «Березовий гай», буде діяти тваринницький комплекс, або інші підприємства, навіть промислового характеру? 

Якщо вести мову про причини, через які депутати міської ради на нещодавній сесії прийняли таке рішення, то вони лежать у площині неузгоджених дій на рівні хоча б консультативного характеру. Саме через це у свій час хмільничани були свідками, а згодом учасниками своєрідних протестних акцій стосовно намагань відновлення роботи Широкогребельського гранкар'єру. 

До речі, ця проблема і для громади міста, і для громади району до цього часу не знята. А причиною такого «колапсу», як з’ясувалось згодом, стали односторонні дії районної влади. Переконаний, якби питання гранкар'єру набрало хоча б консультативного характеру, таке рішення просто не відбулося б.
Хвилює і те, що мені, як міському голові, невідомо, кому передані чи продані і для якої мети земельні ділянки навколо курортно - лісової зони за межами міста. Тут не просто цікавість, а право громади знати, як їй діяти в рамках стратегічного розвитку курорту. Мається на увазі планування інженерних комунікацій, дорожнього господарства, транспортного сполучення і т. і. 

Побутує думка, що без пізнання мети ніщо не можна належно вивчати. А тому, щоб реально знати ситуацію, що склалася на землях навколо курорту, депутати міської ради запропонували голові Хмільницької районної державної адміністрації «оприлюднити перелік фізичних та юридичних осіб, яким надано земельні ділянки, починаючи з 2006року…». 

Тепер стосовно земельних ділянок поблизу ТОВ «Хмільницьке» (колишній шовкорадгосп). Тут з боку районної влади відкрита утаємничиність дій. 

Ніхто, скажімо, із колишніх землекористувачів не був попереджений про вилучення в них земельних ділянок. Це і викликало хвилю обурення, а згодом переросло мало не в конфлікт між тими, хто їх втратив, і тими, хто отримав. 

Більше того, з’явилися різні домисли, плітки, звинувачення і, навіть, політичні заклики на кшталт в усьому винен мер. А насправді тут проглядається прагнення декого з хворої голови скинути на здорову. Тому реакція нового голови райдержадміністрації на пропозицію депутатського корпусу міської ради про оприлюднення в міськрайонній газеті «Життєві обрії» списків громадян, яким надано вилучені в 2009 році Хмільницькою РДА земельні ділянки, якими користувалися мешканці Хмільника для городництва, засвідчить про відкритість та прозорість його дій. 

Володимире Івановичу, як швидко і правильно на законодавчому рівні , на вашу думку, вирішиться так зване «городнє питання»? 

Якщо мова про 6,7 гектари, що були вилучені і передані в користування іншим, біля колишнього шовкорадгоспу, то врегулювання цієї проблеми лежить виключно у площині дій райдержадміністрації. Але для її остаточного вирішення потрібен час, бо ще є чимало «темних плям», що можуть стати на заваді зрозумілості подальших дій. Тут насамперед потрібні прозорість і чітка співпраця.
Бо лише світло, як писав Григорій Сковорода, відкриває нам те, про що у темряві ми лише здогадувалися. 


Павло Околодько, 
редактор міськрайонної газети «Життєві обрії»